ЛИПНУТИ 1, ну, неш, недок.
1. тільки 3 ос. Приклеюватися до кого-, чого-небудь. Сніг лип до полозків, до кінських копитів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 120); Пудами чіплялась за чоботи глина. Чіплялась за чоботи, липла, як сум, Як туга, якої нічим не віддерти… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 62);
// Бути липким. Ще пахло [в школі] тоді свіжою фарбою, і до чого не торкнись — все липне (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 141).
♦ Липнути до рук див. рука.
2. розм. Обліплювати, обсідати кого-, що-небудь (про мух і т. ін.). Мухи липнуть до теплого.
3. до кого, перен. Горнутися, тулитися, відчуваючи симпатію до кого-небудь. Легковажні й легкодумні панни й дами так і липли й горнулись до його (Нечуй-Левицький, V, 1966, 245); В школі стала [Ніна] вожатою, ..і піонери липли до неї, наче вона притягала їх, як магніт (Олександр Копиленко, Земля.., 1937, 6); * Образно. Сон так і липне до неї, огортає в свої звабливі обійми (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 17);
// до чого. Настирливо прагнути чого-небудь; домагатися чогось. Чого ж тепер усі пани липнуть до сії грамоти? (Панас Мирний, IV, 1955, 80).
4. Те саме, що злипатися 2. Липли очі і рука відмовляла йому (Іван Франко, I, 1955, 188).
ЛИПНУТИ 2, ну, неш, док., чим, на кого і без додатка, діал. Однокр. до липати. Дівчина липнула на його своїми очима, мов блискавкою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 309); — Де ти гроші подів, ледащо, кажи, де?.. — А він тільки липне очима та й мукне… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304).