ЛИПКИ́Й, а, е. Який легко прилипає; клейкий. Хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 302); Зіпертися не було на що. Руки вгрузали в липке багно (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 101);
// Вкритий шаром клейкої речовини; просякнутий клейкою речовиною. Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Живи, розгортайся, липкий зелений листе (Максим Рильський, I, 1960, 286); * Образно. Такий солодкий, липкий сон на світанку! (Олесь Донченко, II, 1956, 136); Липкі очі гестапівця ялозили по ньому, як трупні мухи (Натан Рибак, Час, 1960, 38); * У порівняннях. Задля своєї товариської, легко запальної і немов липкої вдачі волочив [Хома] за собою все цілий хвіст сателітів, прихильників (Іван Франко, IV, 1950, 306);
// перен. Охочий до чого-небудь; беручкий (у 1 знач.). Хвалить [мати] сина, який він липкий до роботи (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 222).
♦ Липкі руки у кого — про того, хто бере чуже, краде. Їмость догадувалася, що в Івана липкі руки, але мовчала (Лесь Мартович, Тв., 1954, 358).
ЛИПКИЙ
Тлумачення слова