ЛИНТВА́Р, я, чол., діал.
1. Бараняча шкура. Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 188).
♦ Линтварі дубити з кого — жорстоко бити, карати кого-небудь. — Як згадав, як з мене мій рідний батько линтварі дубив ні за що ні про що, — опустив батіг.. Хай, думаю, хоч мої діти небитими ростуть, коли вже мені перепадало (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 160).
2. Верхній одяг, зробл. з баранячої шкури. Товстий Анкулія був зодягнутий у червоний линтвар, у високу смушеву шапку (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 310).