ЛИХОДІ́Й, я, чол. Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо. [Кармелюк:] Я ж не лиходій, я ж не звір, я ж не заїдав у світі чужого віку (Степан Васильченко, III, 1960, 484); — Лиходій! — дивлячись просто в очі куркулеві, промовив наймит. — Ми тебе судитимемо! (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 194); * Образно. Зашуміли із лісу осокори: — Зростемо ми до неба скоро. Не страшні нам суховії-лиходії (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 144).
ЛИХОДІЙ
Тлумачення слова