ЛИХА́Ч, а, чол., розм.
1. Нестримно, нерозсудливо смілива людина. — Даю тобі вірне, непорушне слово: буду витриманий комсомолець, а не лихач! (Юрій Яновський, I, 1954, 177).
2. заст. Візник екіпажа з баским конем, а також самий екіпаж з таким конем. Вулиця їхня — содом і гоморра: трамваї, автомобілі, лихачі… (Андрій Головко, II, 1957, 591).