ЛИГНУТИ 1, ну, неш, док., перех., вульг. Однокр. до лигати 2. І сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був; Уже закушовав [закушував] смачненько, Хто добре пінної лигнув (Іван Котляревський, I, 1952, 209); Там на диво бенкет розпочався. Вихиляють до дна Повні кухлі вина.. Всяк лигнув до пуття (Павло Грабовський, I, 1959, 296).
ЛИГНУТИ 2, ну, неш, док., перех., вульг. Ударити. Чіпка, як почув про діло — мов хто його обухом лигнув по голові (Панас Мирний, II, 1954, 571); Хтось лигнув його [Андрія] так, що він зарився у пісок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 412).