ЛИЧКО 1, а, сер. Пестл. до лице 1, 4. А щоб личко не марніло 3 чорними бровами, — До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами (Тарас Шевченко, I, 1951, 39); Його червоні личка мішалися з китицями рож, а білу сорочечку не можна було доглянути поміж роєм білого цвіту (Лесь Мартович, Тв., 1954, 147).
ЛИЧКО 2, а, сер. Зменш.-пестл. до лико. Пожалієш личка, не поможе й вірьовка! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 106); [Старша дружка (до боярина):] Старий боярин, як качан.. Личком підперезався, У бояри прибрався (Нечуй-Левицький, II, 1956, 427).
♦ Не личком шитий — те саме, що Не ликом (з лика) шитий (див. лико). [Петро:] Воно, значить, і ваша гімназія не личком шита! Таки часом і вона засіва добре насіння… (Панас Мирний, V, 1955, 157).
ЛИЧКО 3, а; мн. лички, чок; с., розм. Вузька поперечна нашивка на погонах. — Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, — нарікали товариші (Олесь Гончар, I, 1954, 95).