ЛИ́ЧЕНЬКО, а, сер., нар.-поет. Пестл. до лице 1, 4. Червоною китайкою Личенько накрито (Українські народні ліричні пісні, 1958, 356); Сама мила, невеличка, І очі сивенькі, Коси довгії русяві, Личенька повненькі (Степан Руданський, Вибр., 1959, 458); * Образно. Усміхни, народ, своє личенько! (Павло Тичина, II, 1957, 186).
ЛИЧЕНЬКО
Тлумачення слова