ЛИЦЕ́ВИЙ, а, е, ЛИЦЬОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до лице 1. Дивилась любовно очима на сина.. Потім вії злегенька затремтіли, і м’язи лицеві біля рота — в печаль (Андрій Головко, II, 1957, 20); У дітей в ранньому віці мозкова частина черепа більш розвинена, ніж лицева (Шкільна гігієна, 1954, 71).
2. Який міститься, знаходиться спереду, зверху, зовні. Гостям показали справді унікальний витвір — перший глобус Місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 352); Колорит гуцульських [керамічних] виробів: білий фон побілки займає близько половини всієї лицьової площі (Гуцульська кераміка, 1956, 46).
3. спец. Ілюстрований. Одним з найбільших історичних творів цього часу [XVI ст.] було Лицеве (тобто ілюстроване) літописне зведення (Історія СРСР, I, 1957, 124).