ЛИЦЕМІ́РНИЙ, а, е. Який лицемірить, здатний лицемірити. — Колись і мене [піп] назвав антихристом. — Невже антихристом?.. — сказав лицемірний Денис, ще й перехрестився (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 154);
// Сповнений лицемірства; нещирий. Люди плакали і кричали, а мені лицемірними здались і їхні жалі, і страх злочину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 365); На полірованих могильних плитах рябіли написи, за якими вгадувалися і справжня, непідробна туга, і лицемірні зітхання (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 77).
ЛИЦЕМІРНИЙ
Тлумачення слова