ЛИ́ЦА́РСТВО, а, сер., іст.
1. Збірн. до лицар 1,2. Король Едвард не сподівавсь Шотландського повстання, Його лицарство розійшлось Уже на спочивання (Леся Українка, I, 1951, 358); На старих, бризками сивої піни окутаних Дніпрових порогах спочиває слава древнього козацького лицарства (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 129).
2. Діяльність, поведінка і звички лицаря. Лицарські повинності гірше ярма, ти скинуть їх хочеш тепер, та дарма! У кров переходить лицарство! (Леся Українка, I, 1951, 440); Рано вмерла в Юрка сентиментальна дитяча уява про лицарство (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 105).