ЛУ́ЖНИЙ, а, е.
1. До складу якого входять луги (див. луг 2). Це [фосфатшлак] — лужний вид добрив, тому його слід використовувати насамперед на кислих ґрунтах (Наука і життя, 7, 1956, 26); Для квасолі потрібні нейтральні або лужні ґрунти (Зернові бобові культури, 1956, 125); Дубченко запропонував встановити коло сухопарника прилад з лужним розчином (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 312);
// Власт. лугові. На відміну від кислот, вони [луги] мають своєрідний смак, що називається лужним (Уроки діда — старого хіміка, 1956, 78); Реакція ґрунтового розчину може бути кисла, лужна або нейтральна (Добрива та їх використання, 1956, 23).
▲ Лужні гірські породи — гірські породи з підвищеним вмістом лужних металів; Лужні метали — хімічно активні метали, що швидко окислюються на повітрі, утворюючи гідроокиси, які є сильними лугами. Найлегше втрачають валентні електрони атоми лужних металів (Хімія, 10, 1956, 10).
2. Який виготовляє луги (див. луг 2 1). Багатющі запаси солі, вапна і доломіту стали базою для розвитку лужної промисловості (Наука і життя, 1, 1958, 54).
3. Який діє за допомогою лугу (див. луг 21). Великого поширення набули лужні акумулятори (Курс фізики, III, 1956, 68).