ЛУПОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. Те саме, що лопотіти 2—5. У хаті стало тихо. Шаруділи тільки олівці та пера, та лупотіли папери… (Степан Васильченко, I, 1959, 165); Шинель лупотить по спині кволими крилами (Радянська Україна, 19.III 1963, 3); — Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали! — Проказала вона сі слова чарівничі, — вони й випурхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять (Марко Вовчок, I, 1955, 53).
ЛУПОТІТИ
Тлумачення слова