ЛУ́ПЕНЬ, пня, чол., діал. Побої. Штефан врятував Юрка від лупня і сорому (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 131). Дати лупня кому — побити кого-небудь. Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати! (Номис, 1864, № 3986); Ілько.. крутнувся мерщій за батогом яким, щоб іще пужалном дати йому за все доброго лупня (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 81).
ЛУПЕНЬ
Тлумачення слова