ЛУКОМО́Р’Я, я, сер. Старовинна народна, а також поетична назва морської затоки, бухти. Край лукомор’я дуб зелений, І золотий ланцюг на нім (Пушкін, Руслан і Людм., перекл. Терещенка, 1949, 7); * Образно. Як люблю я.. Юному шептати поколінню: До щасливих лукомор’їв чальте! (Максим Рильський, II, 1960, 55).
ЛУКОМОР’Я
Тлумачення слова