ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, сер. Практична і наукова діяльність, пов’язана з і поліпшенням природних і створенням штучних лук. Досліди Козаровицької станції луківництва доводять, що розорювати сухі луки треба дуже обережно (Колгоспник України, 8, 1959, 27); Все своє життя він захоплювався луківництвом, кормовими травами і, передусім, люцерною (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 259).
ЛУКІВНИЦТВО
Тлумачення слова