ЛУКА́ВИТИ, влю, виш; мн. лукавлять; недок. Хитрувати, приховуючи правду. Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Тарас Шевченко, II, 1958, 283); Здавалося, здатні були [очі] дивитися навіть крізь стіни.. Опинившись під таким поглядом, не можна було ні лукавити, ні хитрувати (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 75).
ЛУКАВИТИ
Тлумачення слова