ЛУКА́ВЕЦЬ, вця, чол.. розм. Здатна на хитрість або жарт підступна людина. Прудивус, остаточно видихавшись, уже не відав-таки, яку пригоду втяти для свого Климка, що з тим лукавцем діяти далі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 202).
ЛУКАВЕЦЬ
Тлумачення слова