ЛУГО́ВИНА, и, жін.
1. Місце, де раніше був луг (див. луг 1). Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (Олекса Стороженко, I, 1957, 228); Незабаром віз, розкидаючи болото і хлюпаючи по калюжах, викотився на м’яку луговину (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 245).
2. розм. Те саме, що луг 1. Ви побувайте в нас на луговині У весняній погожій тихій днині (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 78).