ЛУЦИ́ПЕР, ЛЮЦИ́ПЕР, а, чол. Те саме, що біс1. [Романюк:] Не можу ж я тебе при всіх назвати київською відьмою з Лисої гори, чортом в спідниці, дочкою диявола, свахою самого люципера… (Олександр Корнійчук, II, 1955, 269); На дітей своїх не глянув Луципер проклятий! (Тарас Шевченко, I, 1951, 366); Хто— перед лицем людства — наважиться боронити вас, люциперів фашистського пекла? (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 33).
ЛУЦИПЕР
Тлумачення слова