ЛУЧИ́ННИК, а, чол. Підставка для лучини. В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (Михайло Стельмах, II, 1962, 348).
ЛУЧИННИК
Тлумачення слова
ЛУЧИ́ННИК, а, чол. Підставка для лучини. В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (Михайло Стельмах, II, 1962, 348).