ЛО́ЖЕЧКА, и, жін.
1. Зменш. до ложка. Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 74); Опущена в гарячий чай металева ложечка, дістаючи теплоту від чаю, нагрівається (Фізика, II, 1957, 19); Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Андрій Головко, I, 1957, 461);
// Пестл. до ложка. Дівчатам вже не до їжі.. Треба своє діло справляти; та, не бравшись за ложечки, і заспівали (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 74); — Дайте мені, голубко, борщику трошки.. Хоч дві ложечки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 454).
2. чого. Деталь деяких машин і знарядь. Її [картоплю] добре захоплювали ложечки саджалки і висаджували в ґрунт без пропусків (Хлібороб України, 12, 1964, 13).
3. розм. Нижня частина грудей під ребрами. Удар Зірченкові припав під ложечку, і той звалився, задихаючись (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 37).
♦ Ссати (зассати, смоктати, засмоктати і т. ін.) під ложечкою — боліти, пекти у нижній частині грудей під ребрами. — Ой, скупий же ви народ — армійські інтенданти!.. У вас під ложечкою ссе, коли треба розкошелитись (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 172); Проганяючи всякі злі думки, Євген Вікторович відчув, як знов засмоктало в нього під ложечкою (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 354).