ЛОЖА 1, і, жін.
1. Відділені перегородками місця для кількох глядачів у театральному залі. По ложах, по партері де-не-де мріють люди (Нечуй-Левицький, III, 1956, 304); В найкращу з усіх, в позолочену ложу Прозів, поклонившись, ста рик-білетер (Степан Олійник, Вибр., 1959, 64);
// перен. Про людей, що сидять на цих місцях. Не аплодувала одна тільки ложа в театрі. Ложа більшовиків (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 19).
2. іст. Відділення масонської організації. В 1818 р. [І.] Котляревський вступив у полтавську масонську ложу «Любов до істини» (Історія української літератури, I, 1954, 152).
ЛОЖА 2, і, жін. Дерев’яна частина деяких видів ручної вогнепальної зброї (гвинтівки, мисливської рушниці тощо). В лівій руці старанно тримав [старшина] бойовий трофей — німецький автомат з довгою обоймою патронів, закладеною в ложі автомата (Іван Ле, Право.., 1957, 116).
ЛОЖА 3, і, жін., заст. Ложе (див. ложе 1). Милого ложа — міх та рогожа, То мені постіль гожа (Павло Чубинський, V, 1874, 21).