ЛОВЕЦЬКИЙ

ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до ловець. Ще сонечко не зараз мало сходити, а вже ловецьке товариство вирушило з табору (Іван Франко, VI, 1951, 11);
//  Признач. для ловецтва. Володимир Мономах.. сам наглядав і за кіньми, і за ловецькими птахами (соколами), і за кухнею (Історія СРСР, I, 1956, 54); Зліва чути звуки ловецьких сурм (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 129);
//  Власт. ловцеві. Почуття ловецького задоволення опанувало тепер його душу (Іван Франко, IV, 1950, 429).