ЛОШАЧО́К, чка, чол. Зменш.-пестл. до лошак. Устина Гординська з дочкою запрягла свого лошачка й поїхала на поле (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 11);
// Те саме, що лошатко. Хлопчик років дванадцяти закричав тоненьким радісним голосом: — Дядьку Андрію! Красолька лошачка привела! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 113); * У порівняннях. Реготався.. він [Петрусь], як лошачок (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 131).
ЛОШАЧОК
Тлумачення слова