ЛОРНЕ́Т, а, чол.
1. Рід монокля в оправі, яким користувались у дворянських колах. І, здається, не лорнет у його блідій і вузькій руці, а лупа, без якої він не розглядів би полтавської губернської дрібноти (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 244).
2. Окуляри в оправі з ручкою. Онєгін входить, іде поміж рядами сам, Лорнет подвійний свій наводить На ложі незнайомих дам (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 20).