ЛОПОТІННЯ

ЛОПОТІ́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням лопотіти і звуки, утворювані цією дією. Крізь розкрите вікно вдирався в кімнату радісним лопотінням наростаючий шум дощу (Натан Рибак, Час, 1960, 789); Владний крик, і клацання затвора, і лякливе лопотіння ніг… (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 25); Вона іде навшпиньки, щоб своїми кроками, лопотінням плаття не порушити довколишнього спокою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 53); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Олесь Донченко, II, 1956, 62); Ще продовжувалось те татарське лопотіння, а вже в полі пішла луна від грому покликів (Яків Качура, II, 1958, 446).