ЛОМИ́ТИСЯ, ломлюся, ломишся; мн. ломляться; недок.
1. Те саме, що ламатися 1. Це був твердий лід… він уже не ломився… (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 184); До загального залу набилося стільки людей, що ломилися стіни (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 265).
2. тільки 3 ос., від кого — чого і без додатка, перен. Бути заповненим кимось, чимось, заставленим і т. ін. чим-небудь у надзвичайно великій кількості. Робітники та біднота пухли з голоду, а в них [куркулів] комори ломилися від хліба (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 12).
3. у що і без додатка, розм. Іти напролом, намагатися силою потрапити куди-небудь. Уже хтось грюкав кілком по запорах і ломився в ворота (Андрій Головко, II, 1957, 286).
♦ Ломитися у відчинені (відкриті) двері див. двері.