ЛО́БИК, а, чол. Зменш.-пестл. до лоб 1. Коли давала [мати] снідати Кириликові, то якось пестливо погладила його по голові і поцілувала у лобик (Панас Мирний, I, 1954, 150); Вузенькі оченята нишпорять по молодих обличчях, вузенький лобик наїжився зморшками… (Марко Кропивницький, Сини.., 1948, 7).
ЛОБИК
Тлумачення слова