ЛОБОК 1, бка, чол. Зменш.-пестл. до лоб. Котик її [дочку лисиці] — цок та в лобок, та в мішок, та й знову став грать (Українські народні казки, 1951, 45); — Тебе і в лобок варто поцілувати, — і він приложився своїми гарячими устами до її білого чола (Панас Мирний, III, 1954, 251).
ЛОБОК 2, бка, чол., анат. Підвищення, горбик на місці зрощення передніх кісток таза.