ЛЮ́ТНЯ, і, жін. Старовинний струнний щипковий музичний інструмент східного походження. Вийшли тут наперед війська Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Леся Українка, I, 1951, 376); На хорах музики настроювали скрипки, лютні та мандоліни (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 93); * У порівняннях. В ній [перемозі] наше сонячне лице, душа труда, дзвінка, як лютня (Павло Тичина, II, 1957, 289).
ЛЮТНЯ
Тлумачення слова