ЛЮТІСТЬ

ЛЮ́ТІСТЬ, тості, жін. Властивість за значенням лютий 1 1—3. Нехай ще сильний Батиїв звір, але підбився вже він. Нехай лютує, але народна мудрість говорить: лютість — не ознака могутності (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 487); Обличчю князя найгірш додавало лютості високе чоло з глибокою морщиною між очима (Олекса Стороженко, I, 1957, 371); Староста аж губи закусив із лютості. Коли би так не було більше людей, був би бив Підошву (Лесь Мартович, Тв., 1954, 186); По пустій долині вихр скиглив і бивсь над нею, свистів у річки берегах крутих, тьмив пітьму ночі лютістю своєю (Іван Франко, XIII, 1954, 53).