ЛЮ́СТРО, а, сер., діал. Дзеркало. Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 231); Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (Олександр Довженко, I, 1958, 223); * У порівняннях. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (Олесь Донченко, II, 1956, 276).
ЛЮСТРО
Тлумачення слова