ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е. Признач. для люльки (див. люлька 1);
// у знач. ім. люлечний, ного, чол. Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив.. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Борис Грінченко, I, 1963, 473).
ЛЮЛЕЧНИЙ
Тлумачення слова