ЛЮБИТИСЯ, люблюся, любишся; мн. любляться; недок.
1. з ким і без додатка. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.). Кохайтеся ж, любітеся, Як серденько знає (Тарас Шевченко, I, 1951, 49); [Сокуренко:] Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більше року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались (Марко Кропивницький, I, 1958, 128);
// розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі. — Він любиться з молодицями… я доведу, що він ходить до тої слинявої Насті… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 38); — Любилася я з моїм так, що швидко вже почала сподіватися на вагітність (Юрій Яновський, II, 1958, 105).
2. Відчувати глибоку повагу, товариську відданість одне до одного. Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони.. добре, любилися (Марко Вовчок, I, 1955, 183);
// Добре ставитися одне до одного, шанувати, не кривдити одне одного. Чули заповідь господню: Всім любитися, А не рить другим безодню Та злобитися! (Павло Грабовський, I, 1959, 117);
// Почувати одне до одного глибоку приязнь, викликану родинними зв’язками. Ми з братом щиро любилися зроду, змалку (Марко Вовчок, I, 1955, 4).
3. рідко. Бути до вподоби кому-небудь. Ненечка її Амата В душі своїй була строката: Не всякий їй любився зять (Іван Котляревський, I, 1952, 165).