ЛЮБОВНО

ЛЮБО́ВНО. Присл. до любовний 1, 2. Примружив очі Давид і всміхнувся тепло, любовно (Андрій Головко, II, 1957, 186); Поцілувались навесні Під вашою вербою, — Та не любовно, зовсім ні, А так, як брат з сестрою (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 47); Маланка.. розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, НІЖНО, любовно, наче немовлятко виймає з купелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62); Скучила й мати — покладе руку йому на голову, дивиться любовно (Андрій Головко, II, 1957, 190); Сіробаба любовно глянув у бік свого зеленаво-сірого літака (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 73); Рукам, що цей узор любовно вишивали, Серцям, що билися, немов одно, над ним.. Спасибі хай летить над Волгу повноводу (Максим Рильський, III, 1961, 127).