ЛЮ́БЛЯЧИЙ, а, е. Який любить кого-небудь. Мати.. добра, незвичайно любляча, здатна на самопожертву, особливо для мене, якого дуже любить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 286); Бігли до нього батько-мати, дід, баба, сестри.. Вони схилилися до нього всі, добрі, люблячі (Олександр Довженко, I, 1958, 287); В його словах відчувалася поблажливість люблячого чоловіка до слабостей і примх своєї жінки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 108);
// Сповнений любові до кого-небудь. Поглянула вона на знівеченого її словами Чіпку, ..й жаль пройняв любляче дівоче серце (Панас Мирний, I, 1949, 344); Душа її, любляча й неспокійна, тягнулася до нього, Прохора (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 75); Кожного ранку він зустрічатиме від печі Оксанині очі. Люблячі очі, що зблякнуть й охолонуть з роками (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 128).
ЛЮБЛЯЧИЙ
Тлумачення слова