ЛЮБА́, и, жін., діал. Любов. І з такою-то любою він дивиться на свої новенькі жовтенькі рукавички (Марко Вовчок, I, 1955, 331); [Русалка:] Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба! (Леся Українка, III, 1952, 189); — Такої великої люби видом не видали! (Марко Черемшина, Тв., 1960, 211).
ЛЮБА
Тлумачення слова