ЛЬОТЧИЦЬКИЙ

ЛЬО́ТЧИЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до льотчик. У просторому бліндажі полкового КП зібралася вся льотчицька сім’я (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 251);
//  Який використовує льотчик, признач. для льотчиків. Виходить людина — одинока людина в льотчицькому кашкеті (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 289); У клуб той льотчицький запрошено бригаду Артистів (Максим Рильський, Мости, 1948, 76).