ЛЬОКА́Й, я, чол., заст. Лакей. Недовго пас він худобу: на зиму звелів пан узяти хлопця до двору, в поміч льокаєві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22); То був кріпак. Але душею — не льокай (Василь Еллан, I, 1958, 240).
ЛЬОКАЙ
Тлумачення слова
ЛЬОКА́Й, я, чол., заст. Лакей. Недовго пас він худобу: на зиму звелів пан узяти хлопця до двору, в поміч льокаєві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22); То був кріпак. Але душею — не льокай (Василь Еллан, I, 1958, 240).