ЛЯЩАННЯ

ЛЯЩА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням лящати. Його голос загубився серед лящання й вереску собак (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 82); Навперейми одна другій щебетали пташки.. Цьомкання, тиркання, лящання мчалося хвиля за хвилею (Панас Мирний, III, 1954, 314); З лящанням грюкали залізні тарілки буферів (Олесь Донченко, I, 1956, 194); Сміх був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй горло, щоб ущухло оте лящання (Павло Загребельний, Спека, 1961, 303).