ЛЯМОВАНИЙ

ЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до лямувати. Сама Анна у білій сукні, лямованій по всіх рубцях широкою чорною габою (Леся Українка, III, 1952, 402); Вкінці покликав [Свен] Теорда, свого уповноваженого, передав йому червоно лямований плащ та золотий ланцюг воєводи (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 182);  * Образно. Прослались квіти біля того дому, Лямовані вінками скромних трав (Максим Рильський, I, 1956, 438).