ЛЯ́ХИ, ів, мн. (одн. лях, а, чол.; ляшка, и, жін.), іст. Поляки. Отож у клечальну неділю їх і повінчано обох, Таки в домашньому костьолі. Вони ляхи були (Тарас Шевченко, II, 1953, 64); [Перун:] От чим він видумав лякати! Страхи не ляхи, пане начальнику! (Іван Франко, IX, 1952, 395); Поміж деревами скрізь появилися ляхи з шаблями й списами (Олександр Довженко, I, 1958, 264); Прощай, коханий ляше-друже! Час розістатись настає (Павло Грабовський, I, 1959, 158); Музику послухаю. Там є одна стара ляшка, що дуже гарно грає з Шопена (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 193).
ЛЯХИ
Тлумачення слова