ЛЯК, у, чол.
1. Несподіване почуття страху; переляк. Еней, таку уздрівши цяцю, Не знав із ляку де стояв (Іван Котляревський, I, 1952, 116); Ми тричі кидались в атаку, і тричі бігли ми назад. В душі ні розпачу, ні ляку (Володимир Сосюра, II, 1958, 393).
2. Почуття тривоги, розпачу. Мене аж обгортає ляк, Коли згадаю про поетів, Що без дороги, без признак Ідуть у хаосі сюжетів (Максим Рильський, Поеми, 1957, 42); Наталя з ляком побачила, що хвороба перейшла в іншу стадію (Олесь Донченко, VI, 1957, 10).