ЛІ́ЖНИК, а, чол. Домоткана ковдра (звичайно вовняна). Палагна збудилась, як тільки почало дніти.. Одкинула теплий ліжник і встала на ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337); Маленький стіл, перо, папір І ліжко, ліжником накрите (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 226);
// діал. Кустарний килим; коц. З другої половини XVI ст. з’являються назви «коц» і «ліжник», які вживались поряд з назвою «ковер» і означали окремі види килимів (Народна творчість та етнографія, 2, 1961, 92).
ЛІЖНИК
Тлумачення слова