ЛІТУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом. Літуємо, було, у будці, аж покіль приїде на рябому коні осель [осінь] (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 355); Він [кріт] літує І зимує У норі, Тільки шапку Залишає Угорі (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 80).
2. гідр. Залишатися на літо без води (про штучні водойми). Щороку один з ставків літує. Мул з .. ставків використовуємо на добриво (Колгоспник України, 5, 1959, 17).