ЛІСНИ́ЦЯ, і, жін., розм.
1. Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди: дичка. Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця.., така колюча, напівусохла (Українські народні казки, легенди.., 1957, 366).
2. Те саме, що лісна (див. лісний 1). Потік гримів і падав зі скали.. Ночами потопельниці й лісниці Схилялися до дикої води (Леонід Первомайський, II, 1958, 97).