ЛІСНИ́ЧИ́ХА, и, жін., розм.
1. Дружина лісника або лісничого. Нудьгувала гарна лісничиха Оце вже вісім або десять літ (Іван Франко, XI, 1952, 260); Постукав в двері стиха… А відчинив їх не лісник — Привітна лісничиха (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 186).
2. Жіночий рід до лісник. У яру, де річка тиха, Де глибокий брід, Молоденька лісничиха Кінчила обхід (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 151).