ЛІ́РИК, а, чол. Автор ліричних поезій; ліричний поет. Поет-лірик передає думки, почуття, настрої, викликані як навколишньою дійсністю, так і своїми переживаннями (Українська література, 9 клас, 1957, 111); Взагалі Франко — лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 42); Ми знаємо Шевченка і як лірика м’якого, і як філософа глибокого (Павло Тичина, III, 1957, 80);
// перен. Людина ліричних настроїв. — За складом своєї душі я ліберал і лірик (Михайло Стельмах, I, 1962, 41).
ЛІРИК
Тлумачення слова