ЛІРИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до лірики (у 1 знач.). Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Леся Українка, V, 1956, 143); До війни капітан був ліричним поетом, майор — драматургом (Юрій Яновський, I, 1954, 94);
// Який є об’єктом опису в ліриці. Ліричний герой ранніх творів П. Тичини — життєлюб і оптиміст (Радянське літературознавство, 1, 1958, 31); Ліричним героєм Рильського є в першу чергу сам поет (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 74);
// Який є лірикою. Я так люблю наші ліричні пісні (Леся Українка, V, 1956, 73); Ліричні вірші Франка з циклу «Зів’яле листя» стоять на рівні шедеврів світової поезії (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 67).
2. Емоційно-забарвлений, хвилюючий. Війна дужче підкреслила в ній [медсестрі Надійці].. риси: силу волі, скромну мужність і ліричну задушевність (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 263); З великою ліричною теплотою і задушевністю письменник змалював образ сержанта (Вітчизна, 8, 1958, 137).
Ліричний відступ: а) пройнята ліризмом частина художнього твору, яка не має безпосереднього зв’язку з послідовним розвитком сюжету. Автор «Слова» часто виходить за межі описуваної події, перериваючи своє оповідання про похід Ігоря ліричними відступами (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 36); б) (перен., жарт.) Відхилення від теми розмови під впливом якого-небудь почуття.
3. Такий, при якому почуття, душевні переживання панують над розумом. Може, у мене справді занадто лірична натура (Леся Українка, V, 1956, 437); В. Сосюрі належить понад два десятки поем, але й вони своїми особливостями підкреслюють саме ліричний характер його світосприймання (Історія української літератури, II, 1956, 403).
4. М’яко-співучий, ніжного тембру (про голос співака). Як співала вона своїм чарівним ліричним голосом, що мов сцілющою водою лився в душу! (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 25); У неї прекрасне ліричне сопрано (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 52);
// Повільний, плавний (про танець і т. ін.). Хоровод «Веснянка» дуже поширений на Україні. Цей здебільшого плавний, ліричний танець виконується дівчатами (Збірник українських народних танців, 1957, 3).